ГлавнаяНовости в Черкассах99 років церкві ЄХБ «Благодать» з м. Золотоноша!

99 років церкві ЄХБ «Благодать» з м. Золотоноша!

16.04.2013

99-й день народження церкви, 20-тиліття освячення Дому молитви та 20-тиріччя співпраці з сестринською церквою з Великобританії. Такі три дати водночас відзначила церква ЄХБ «Благодать» з м. Золотоноша. На святкування приїхали брати та сестри, які колись будували общину, ті, хто нині опікуються її духовним життям, представники обласного об’єднання церков ВСО ЄХБ, а також друзі з-за кордону. У дружньому колі вони ділилися спогадами і дякували Господу за Його провидіння і благословіння.

Історія церкви

У місті із «золотою» назвою духовне пробудження почалося в 1914 р. Першими, хто пізнав до Господа, були Андрій та Іван Джури. Якось брати поїхали на базар продавати городину. В центрі міста їх застала злива. Вітер хльоскав обличчя пасмами дощу, кидав до ніг мокре листя та зламані гілки. Раптом Андрій помітив під ногами біленький папірець. Нахилився, підняв. То була сторінка з Євангелії. Слово Боже торкнулося сердець братів, а повернувшись додому, вони роздобули Біблію й прочитали її. Почали переказувати іншим ті істини, які Бог їм відкривав через Слово. Познайомилися з відродженим християнином Галактіоном Кучеренком.

Саме в його маєтку пізніше відбувалися зібрання. У 1914 р. Молодий пастор Іван Джура пішов до армії. До повернення його заміняв Яків Голубович. У 1925 р. В Золотоніському районі вже було понад 200 віруючих. На служіння приїздили з навколишніх сіл: Чапаєвки, Підставок, Богданів, Богуславця, Маліївки. Пізніше в цих поселеннях виникли свої громади. 24 червня 1926 р. в Золотоноші відбувся З’їзд євангелістів України. У 1929 р. радянська влада вирішила «поставити хрест» на християнстві. Церкви закрили, віруючих почали переслідувати. Золотоніська громада стала збиратися на зібрання підпільно — в домівках людей.

Іван Джура був пастором до 1953 р. Після нього це служіння впродовж 25 років виконував Павло Дзюбан. 11 років пастором золотоніської церкви був Михайло Дикий. А у 1989 р. на це служіння рукопоклали Віктора Дєєва, який через три роки, керований силою віри, почав будівництво храму. За два роки молитовний будинок освятили. Тоді багато жителів міста прийшли подивитися на дивовижний храм. Сьогодні дехто з них несе у церкві активне служіння. Серед останніх і другий пастор золотоніської громади Володимир Дикий. У 1992 р. церква «Благодать» зав’язала дружні стосунки з американськими братами та сестрами, побраталися з церквою «Голгофа», що в штаті Міннесота. А в 1993 р. у золотоніської громади з’явилася партнерська церква в місті Вонтидж, Великобританія. Нині у «Багодаті» понад 200 членів, і вона продовжує зростати кількісно й духовно.

Міжнародна дружба

Сестринська співпраця з Великобританією почалася у 1993-му. За рік то того брат із Золотоноші Сергій Собко поїхав у цю країну по роботі. І, будучи християнином, шукав там недільного дня дім молитви, щоб молитися разом з іншими вірними Божими. Знайшов у місті Вонтидж баптистську спільноту...

«Коли Бог посилає на служіння, Він посилає парами, - каже Сергій Собко, - І я тоді був не сам, а ще з одним братом. Коли ми зайшли до церкви, нас там дуже добре зустріли: одразу знайшли кращі місця, люди підходили, знайомилися, а потім родини запросили в гості. Тоді я зрозумів – це початок великої дружби.»

Коли Сергій Собко повернувся додому, то запропонував пастору золотоніської церкви Віктору Дєєву написати до церкви м. Вонтидж листа з пропозицією – стати церквами-сестрами.

Пресвітер церкви «Благодать» Віктор Дєєв пригадує: «Те, що відбулося, коли ми написали листа у Великобританію, було щось неймовірне. Того року у квітні ми готувалися освячувати наш Дім молитви. Лист написали на Різдво і запросили на освячення храму братів із-за кордону. Ми не знали, що з того вийде. Але довірилися Богу, багато молилися. І Він благословив. Ось вже 20 років ми спільно трудимося для Його слави. Коли люди потрапляють в одну струю і починають разом працювати, Бог благословляє і благодать зростає. Пастор Джон Хенді міг не відреагувати на цей лист. Але він має слух від Господа, і почув, коли Він до нього говорив.»

Пастор церкви м. Вонтидж Джон Хенді, у свою чергу, зауважив: «Коли до нас прийшли гості з України, я подумав: «Які приємні люди». Тоді я навіть подумати не міг, що поїду коли-небудь в цю країну. І коли пізніше отримав листа, то подумав, що це так дорого – їхати... Але брати мені сказали: «Ти повинен їхати, це Бог тебе кличе. Я вирішив, що поїду. Але не мав на поїздку грошей. І Бог почав їх для мене збирати. Щодня на мій рахунок приходила якась сума. В сукупності - фінансів якраз вистачило на квитки в Україну. Я написав листа, що ми приїдемо, аби нас зустріли. Але відповіді на нього так і не отримав. Я не знав, що робити – летіти чи не летіти. І знову довірився Богу.

Ми з дружиною помолились і сіли в літак… Коли зійшли в Україні, нас тут вже чекали, з квітами… Я пам’ятаю, у нас майже не було тоді вільного часу. Пастор Віктор нам організував зустрічі на фабриках, фермах, в лікарнях, школах, у церкві. Тоді ж сталося й освячення цього дому молитви. В той день у залі не було вільного місця. Тоді я побачив, який великий в Золотоноші духовний голод і зрозумів, що люди тут потребують живого Божого Слова… Коли ми з дружиною від’їздили додому, нас запитали, чи повернемося сюди знову. Я не знав… Та Бог благословив. Він дав фінанси. І ми от вже 20 років повертаємося сюди знову і знову.»

Дружина пастора Джона Хенді – Дженет також пам’ятає перший візит в Золотоношу і освячення дому молитви в таких дрібницях, ніби це було вчора. «У день молитви за храм балконі зібралося стільки людей, що я весь час боялася, чи не впаде він. Але балкон тримався… Я знала, що в цій країні є віруючі люди, але ніколи не думала, що зустріну їх . Коли я побачила їх, коли побачила, що тут робить Господь, то не можу описати словами, що я відчула тоді. Бог зробив моє серце більшим, аби я могла вмістити в ньому всіх братів і сестер із Золотоноші.»

Але то був тільки початок великої спільної праці й Божої милості. Протягом трьох годин гості свята - перші перекладачі, родини, в яких жили англійці, служителі церкви – пригадували, як змінилося їхнє життя після 11 квітня 1993 року. Атеїсти знаходили Бога. Християни вчилися посміхатися і любити нових друзів. Церква із м. Вонтидж допомагала Золотоноші матеріально – присилала гуманітарну допомогу, допомагала проводити молодіжні табори, спортивні проекти, опікувалася соціально незахищеними жителями міста та дітьми-інвалідами. А «Благодать» молилася за побратимів з-за кордону. Також англійці допомогли збудувати церкви у селах Чапаєвка і Богуславець. Спільними зусиллями церкви започаткували служіння у селах Лукашіква, Зорівка, Кедина Гора та Коробівка.

Учасники свята підмітили: за ці 20 років спільної праці у Золотоніській церкві підросло нове покоління служителів – тих, які 2 десятиліття тому були дітьми, і саме в британських таборах пізнавали Бога і знайомилися з біблійними істинами. Сьогодні вони самі несуть світло Євангелії іншим. У цьому – велика Господня мудрість і провидіння.

Під кінець святкування винуватців свята привітав голова обласного об’єднання церков євангельських християн-баптистів Василь Олійник. Він зазначив, що така братня любов і підтримка через тисячі кілометрів можлива лише тому, що модель такої співпраці створив Господь. І ця модель – «Церква для церкви». Він побажав служителям обох країн Божої мудрості та рясних благословінь.

Завершилися потрійні урочистості святковим обідом.

Інформаційний відділ Черкаського обласного об’єднання церков ВСЦ ЄХБ

↓ Комментарии посетителей (0)
[ Показать комментарии ]

Добавьте собственный комментарий
Автор

Комментарий

Страницы, близкие по смыслу

 Последние новости