ГлавнаяАрхивВихованців Канівської школи-інтернату християни вчили бути сміливими в Бозі

Вихованців Канівської школи-інтернату християни вчили бути сміливими в Бозі

Більше 10-ти років християни Черкащини та Київщини товаришують з учнями Канівської школи-інтернату. Це особлива категорія дітей, яка з тих чи інших причин лишилася без батьків і відтоді втратила віру в людей, у власні сили, перестала довіряти ближнім… Але послідовники Христові, не опускаючи рук, трудяться, аби змінити ситуацію на краще. Вони постійно приїздять в гості до дітей, під час канікул організовують табори. Ці прояви любові розтоплюють серця підлітків – вірять вони.

Цього разу 5-тиденний табір відбувся на базі Компас-Парку в с. Хрещатик. Півсотні дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки, а також їхні педагоги в мальовничому куточку України і Черкащини відпочивали тілом і душею, а також збагачувалися духовно. Темою табірної зустрічі стала безстрашність. Основні питання, що обговорювалися вихованцями інтернату, були: як побороти страх; як не боятися оточуючих; як не боятися майбутнього; іграшкові гроші (тут мова йшла про бідність та багатство), а також як не боятися смерті та хто дає безстрашність.

Команда християн з різних церков Черкаської та Київської областей, а також віруючі друзі з Америки мають добру традицію – двічі на рік організовувати для підлітків позашкільний відпочинок. Вони мають на меті позбавити малечу комплексів, навчити їх дружити один з одним, любити ближніх та адаптуватися до суспільства, від якого вони, в силу життєвих обставин, дещо відокремлені.

За словами організатора табору Інни Личман, вона пам’ятає перший табір. То був стрес і для християн, і для учасників заходу. Діти не горіли бажанням брати участь в будь-чому, були замкненими… «Було таке враження, що або ми їх, або вони – нас, – говорить молода служителька, – вони сприймали нас на контрах, не бажали нічого слухати… Ми що тільки не робили, аби стати їм друзями! Руки опускалися. Але наша команда молилася й ми старалися… За ці роки багато чого змінилося. Колись я запитувала себе, чи є сенс продовжувати це служіння. Зараз бачу – сенс є!»

Сестра Інна стверджує, що вихованці інтернату тепер самі шукають спілкування з християнами, вони стали майже рідними служителям. Тепер їх не треба кликати на спільні зустрічі чи шукати, аби запросити на групу з вивчення Слова Божого. Хлопці та дівчата самі знають, коли що й де відбувається, і самі приходять. Їм цікаво дізнаватися більше про Бога, про життя. Багато хто став замислюватися про спасіння душі, покаяння. Діти міняються: стають більш відкритими один до одного. Ті, хто ніколи не спілкувався в школі, тут можуть говорити і навіть дружити. Підлітки стають більш спокійними, люблячими… Про це свідчать навіть їхні педагоги, – говорить Інна Личман. І християни тому особливо радіють.

У кожного з цих хлопчиків чи дівчаток – страшна життєва драма, яка не дозволяє їм дивитися через веселкові окуляри на світ. Когось ще дитиною топили в криниці, когось майже до смерті забивали п’яні батьки, а хтось ніколи так і не бачив тата-мами… І вони з цим щодня живуть, боячись поділитися тим болем… Зараз вони діляться, і їм стає легше, – говорить Інна, християни сіють надію в їхні серця, а Бог – віру.

Ось і в цьому таборі 2-є дітей прийняли в серце Господа як власного Спасителя. Тепер їхня християнська дорога тільки починається, і їм потрібно допомогти зростати в Дусі і не звернути з правильної стезі. Ця команда готова служити і бути поряд. От тільки мають проблему. Щороку вихованці інтернату – 11-класники – випускаються зі школи і розлітаються, хто куди…

В Києві (в мікрорайоні Бортничі) група християн організувала спеціальний будинок, де охочі випускники таких закладів можуть безкоштовно жити 3 роки після школи. Це їм дозволяє пристосуватися до життя поза стінами закладу закритого типу, а також тісніше спілкуватися з віруючими. Про такий же дім служителі-християни мріють (а також моляться!!!) і в Черкасах. Але поки що немає ані самого будинку, ані спонсорів, які готові служити сиротам. Лідер цього служіння Інна вірить – Бог обов’язково відповість на це бажання серця, оскільки це блага справа.

А нині лідерська команда шукає кошти і можливість – вперше організувати літній табір для вихованців Канівського інтернату, оскільки діти самі просять такого тілесно-духовно-душевного відпочинку.

Джерело: Нове життя  http://newlife.ck.ua/

↓ Комментарии посетителей (2)
[ Показать комментарии ]

Добавьте собственный комментарий
Автор

Комментарий

22.11.2011
класні фотки
10.05.2011
КЛАССССССССССССС=)))))))))))))))))))))
Страницы, близкие по смыслу

 Последние новости