ГлавнаяНовости в ЧеркассахДо Гондурасу нам далеко… Слава Богу!

До Гондурасу нам далеко… Слава Богу!

27.11.2011

«Не ту країну назвали Гондурасом...» Часто такий афоризм можна почути від людей на адресу України. І означає він не що інше, як найгіршу якість нашого життя… Але що, крім назви, ми справді знаємо про Гондурас? Чи достойна Україна такого порівняння? Борис Абажер, член церкви «Нове Життя», переконаний, що ні. Він побував у Гондурасі з групою місіонерів, тепер Україна здається йому раєм. Враження про поїздку від першої особи читайте далі.

- Гондурас - це країна третього світу. Там 65% населення живе за межею бідності. Тут майже немає середнього класу: люди – або дуже бідні, або дуже багаті.На вулицях багато бруду, сміття. Про дизайн будинків чи оздоблення помешкань ніхто не думає. Першочергове завдання більшості - знайти що поїсти. На питання ж: у що я одягнений? де я сплю? що відбувається навколо мене? - у гондурасців просто не вистачає часу. У всій країні знайдеться лише 6-7 родин, які живуть достойно. І це ті, які контролюють майже всі сфери бізнесу, не даючи можливості іншим розвивати власні справи. З таким станом корумпованості влада не може нічого вдіяти.

А ще Гондурас – це країна контрастів. Тут на фоні повсюдної бідності можна побачити неймовірне багатство: висотні вілли мільйонерів, розкішні туристичні комплекси. Радують око і природні ландшафти. Бог подарував цій країні такий клімат, що місцеві жителі урожай збирають тричі на рік і вирощують чи не найкращу у світі каву.

Особисто мене вразила протирічна статистика.
97% гондурасців - католики, половина населення – віком менше 15 років. Але при цьому Гондурас є 1-шим у світі по кількості вбивств. За останні 4 роки в країні насилля зросло до небувалих масштабів, оскільки країна є транзитером наркотиків з Південної в Північну Америку. Увечері на вулицю краще не виходити - небезпечно для життя і здоров’я: пограбують, як мінімум… Задля власної безпеки люди будують високі паркани, обмотують їх колючим дротом, зверху вмуровують розбите скло або цвяхи, як це показано ось на цьому відео.

У зв’язку з низьким рівнем життя, у Гондурасі багато безпритульних дітей. Свої їх не всиновлюють, а іноземцям зробити це не дозволяє політика країни. Тож християни допомагають малечі на місці як можуть. Зокрема, пастор однієї з церков створив для дітлахів спеціальний притулок. Відео розкаже більше...
А ще в столиці Гондурасу є міське сміттєзвалище, де живуть і працюють люди. Вони тут народжуються, тут помирають. І там вже 100 років.

На полігоні у купах непотребу народилось, виросло і померло ціле покоління. І тепер там живе майже 2000 людей, частина з яких – неповнолітні. Смітник - жахливе місце. Там немає надії. Там точно не хотів би бути ніхто з нас. Діти, народжені у смітті, не навчаються. Їх щоденне завдання - зібрати пластик чи папір, здати його, отримати гроші і купити за ці копійки денний мінімум їжі. Наступні кілька сюжетів були відзняті командами Американських місіонерів, які намагаються хоч трошки допомогти цим людям:

відео 1, відео 2, відео 3.

Побачивши таку реальність і порівнявши її зі своїм життям, я подумав: так я живу майже в раю :)!

І тепер я запитую себе й інших: ми продовжимо нарікати на життя чи, може, подякуємо Богу за те, що маємо? І ще: чи є у нас, християн, у серці бажання - допомогти гондурасцям? Ми, як мінімум, можемо почати за них молитися. Як максимум – допомогти фізично. Зараз існує чимало програм по підтримці населення Гондурасу… Гугл в допомогу.

christterritory.ck.ua

↓ Комментарии посетителей (0)
[ Показать комментарии ]

Добавьте собственный комментарий
Автор

Комментарий

Страницы, близкие по смыслу

 Последние новости