ГлавнаяНовости в ЧеркассахВолонтери церкви "Блага Вість" допомагають безхатченкам

Волонтери церкви "Блага Вість" допомагають безхатченкам

25.01.2013

У світі черкаських безхатченків простіше роздобути дрова для буржуйки, ніж тепло від сучасних буржуїв

Ми гидливо називаємо їх бомжами, намагаємося не стояти біля них, не дивитися в очі, та й узагалі не помічати цих людей. Хочеться нам того чи ні, але вони живуть поруч із нами (правильніше, мабуть, намагаються вижити). Дехто скаже: «Самі винні», інший співчутливо дасть гривню, а волонтери благодійної організації «Від серця до серця» узялися дійсно допомогти цим людям.

Безпритульна інтелігентка

– Кожна людина хоче жити, мати шматочок хліба кожний день, – говорить п'ятдесятисемирічна сліпа Зоя.
Жінка прийшла до притулку для безхатченків, що був організований благодійною організацією «Від серця до серця», аби поїсти. Тут двічі на тиждень черкаських безпритульних годують волонтери церкви «Блага вість». Обдерта, сліпа, не доглянута і на вигляд сімдесятирічна жінка спокійно сидить в очікуванні своєї порції.

Вона називає себе Зоєю Антонівною, говорить грамотною, чистою, практично книжною українською мовою. Тримається трохи відсторонено і навіть гордо, аж поки не почне довіряти співрозмовнику.
Колись вона мріяла бути вчителем або лікарем, але вивчилася і працювала вихователькою дитячого садка. Зоя – справжня чорна вдова. До притулку її привів співмешканець, сорокашестирічний Павло. Це вже четвертий її чоловік, хоча й не офіційний. Троє попередніх померло: перший – після операції на легенях, другий від алкоголізму, у третього щось було із серцем.

У жодному зі шлюбів Зоя дітей так і не нажила. У неї немає близьких, окрім співмешканця Павла, без нього Зоя не виживе. Вона абсолютно сліпа. Щоб не залишати жінку самою, Павло навіть відмовився від госпіталізації, у нього виявили рецидив туберкульозу. Зоя зізнається: живуть вони дружньо, бо вона чоловікові не перечить, боїться залишитися без нього. Вони вдвох уже дванадцять років: разом тягнуть своє нехитре господарство, разом ходять у притулок, бо без їжі та ліків, які тут видають, їм не прожити.
Зоя радіє, що незабаром отримає першу пенсію. Вона планує віддати її тим, хто дозволив їм із Павлом жити у своїй вре-м'янці.

Рятівна соломинка

Сьогодні притулок, якщо його можна так назвати, розташований у приміщенні колиш-нього дитячого садка, що по вулиці Чайковського. Водночас тут може перебувати до п’ятнадцяти людей, яким нададуть нічліжку, їжу та можливість перевіритися на туберкульоз й інші інфекційні хвороби. Поїсти до притулку приходять не лише безхатченки, а й малозабезпечені городяни, пенсіонери. Регулярного харчування, на жаль, немає, однак шість разів на тиждень обідами безхатченків тут годує «Блага вість», у решту днів волонтери благодійної організації намагаються роздобути хоч якісь продукти. Тут поки що немає ні опалення, ні світла, лише старі обдерті стіни, буржуйка та сякі-такі меблі. Однак волонтери «Від серця до серця» не падають духом. Із часом вони планують тут організувати реабілітаційний центр.

– Ми плануємо на першому поверсі зробити нічліжку для людей, яким потрібно десь переночувати та хоча б раз на день поїсти, – ділиться волонтер благодійної організації «Від серця до серця» Дмитро Андрійченко. – На другому поверсі буде місце для проживання людей протягом півроку. За цей час ми могли б допомогти їм відновити документи, знайти родичів та роботу. Одночасно в реабілітаційному центрі зможе перебувати до 30 людей.

Самотні у своєму горі

Найбільшою проблемою для волонтерів та жителів притулку сьогодні є відсутність дров та харчування. Державні установи, які обіцяли фінансову допомогу, на жаль, своєї обіцянки не дотримуються. Безхатченки самі збирають хоч якесь гілля та дрова, аби переночувати у теплі.
– Вони нам не заважають. Поки що ніхто з сусідів не скаржився, щоб украли що чи поламали, – ділиться 46-річний сусід притулку Сергій. – Нещодавно приходили просити дров, то я дам їм стару деревину. А так ніяких конфліктів поки що не було.

Дмитро Андрійченко зізнається: він розчарований державними органами і структурами, бо замість того, щоб допомогти, вони часто відсторонюються від ситуації. Ні дров, ні продуктів, ні грошей…
– До нас безхатченків часто приводять із церкви, або просто направляють городяни, проте не було жодного разу, щоб їх до нас привезли державні служби: міліція, мнс-ники чи лікарі, – дивується Дмитро. – Тоді як в області уже замерзло одинадцять людей, ми не можемо допроситися палива. Невже цих смертей замало?

Нам може не подобатися сусідство безхатченків, але суспільству від них нікуди не дітися. То чому б життя цих людей не зробити більш організованим та, можливо, контрольованим? Хоча б заради власної безпеки.

Тут потребують допомоги

Безхатченки притулку потребують харчування, теплого одягу та палива. Усі небайдужі можуть зв'язатися із благодійною організацією «Від серця до серця» за номером телефону волонтера Дмитра Андрійченка: (098) 548-99-31.

Тетяна Мартинова,Vch14@yandex.ru

Газета "Вечірні Черкаси "2013 №04 від 23 Січень

vechirka.ck.ua

↓ Комментарии посетителей (0)
[ Показать комментарии ]

Добавьте собственный комментарий
Автор

Комментарий

Страницы, близкие по смыслу

 Последние новости